Вчителю

Самоаналіз уроку вчителем

Основні вимоги до самоаналізу: місце уроку, що розбирається, у сис­темі уроків з досліджуваної темі, обґрунтування освітньої й виховної цілей уроку й виконання наміченого плану уроку, характеристика класу й мотивація відбору навчального матеріалу для даного уроку, психоло­гічна й педагогічна оцінка системи навчальних завдань і вправ, вико­наних учнями на уроці, оцінка розвитку самостійного мислення учнів на уроці. Мотивація вибору методів уроку, оцінка відповідності даних методів цілям і змісту уроку, виконанню поставлених завдань, задо­воленість або незадоволеність учителем уроком (його окремими час­тинами); заходи, намічені вчителем щодо усунення недоліків, оцінка й обґрунтування досягнутих на уроці результатів. Самооцінка як одна з умов творчої праці вчителя

Пам'ятка-алгоритм для самоаналізу уроку

1.     Який був задум уроку й чому?

• Яке місце уроку в темі, розділі, курсі? Як він пов'язаний із попе­редніми, на що в них опирається? Як він працює на наступні уроки, теми, розділи? Як були враховані особливості уроку, його специфіка? Як був визначений тип уроку й чому?

•  Які особливості учнів були враховані при підготовці до уроку й чому?

•  Які завдання ставилися на уроці й вирішувалися й чому?

•  Чому була вибрана саме така структура уроку?

•  Обґрунтування ходу уроку, діяльність учителя й учнів. Чому був зроблений акцент саме на даному змісті, обраний саме такий зміст ме­тодів, засобів і форм навчання? Як здійснювався диференційований підхід до учнів на уроці? Як здійснювалося управління навчальною діяльністю школярів (стимулювання, організація, контроль, оцінка, робота над помилками й чому)?

•  Які умови були створені для проведення уроку {навчально-ма­теріальні, психологічні, гігієнічні, естетичні). Як здійснювалася еко­номія часу?

2.Чи були відхилення від цього плану в ході уроку, якщо так, то чому?

3.Чи вдалося вирішити на необхідному рівні поставлені завдання й уникнути при цьому перевантаження учнів? Самооцінка уроку.

4.Які причини невдач і недоліків проведеного уроку?

5.Які висновки з результатів уроку необхідно зробити на май­бутнє?

Самоаналіз уроку

1. Яке місце даного уроку в темі, розділі, курсі; чи пов'язаний він із попередніми, на що в них опирається? Як цей урок працює на на­ступні уроки? У чому його специфіка?

2.Яка характеристика реальних навчальних можливостей учнів даного класу? Які особливості учнів були враховані мною при плану­ванні уроку? Чи опиралася на діагностику загальнонавчальних спеціаль­них умінь?

3.Які завдання я вирішую на уроці: а) загальноосвітні; б) виховні; в) розвиваючі? Чи була забезпечена їхня комплектність? Які завдання були для мене головними, стрижневими, як ураховано в завданнях особ­ливості класу й окремих груп школярів?

4.Чому обрана структура уроку була раціональна для рішення цих завдань? Чи раціонально виділений час на опитування вивченого нового матеріалу, закріплення, розбору домашнього завдання (якщо урок ком­бінований)? Логічний зв'язок між різними етапами уроку.

5.   На якому змісті (на яких поняттях, ідеях, положеннях, фактах) ро­биться головний акцент на уроці й чому? Чи виділений об'єкт міцного засвоєння, тобто із усього розказаного виділити головне ясно й чітко, щоб діти не загубилися в обсязі другорядного?

6. Яке сполучення форм навчання було обрано для розкриття но­вого матеріалу й чому? Чи необхідний диференційований підхід до учнів? Що покладено в основу диференціації? Що диференціювалося? Тільки обсяг, або тільки зміст, або ступінь допомоги, зробленої учнем, або все в сукупності?

8.Як був організований контроль за засвоєнням знань, умінь, нави­чок учнів? У яких формах і яких методах він здійснювався?

9.Як використано на уроці навчальний кабінет? Чи доцільно ви­користано засоби навчання?

10.За рахунок чого на уроці підтримувалася психологічна атмо­сфера, у чому конкретно проявлялася культура спілкування із класом, групою? Поведінка у критичній ситуації? Як був реалізований вихов­ний вплив особистості вчителя?

Сучасні педагогічні технології та методика їх застосування

•   «Форум»: обговорення, що нагадує «засідання експертної групи», у ході якого ця група обмінюється думками з «аудиторією».

•   «Дебати»: формалізоване обговорення, яке побудоване на основі виступів учасників-представників двох протилежних команд-суперників та заперечень до цих виступів. Варіантами такого обговорення є «британські дебати», що нагадують процедуру обговорення проблемних питань у Британському парламенті.

•   «Засідання суду»: обговорення, що імітує слухання справи у суді, на якому чітко розподіляються ролі всіх учасників.

Серед форм навчальної дискусії можна виділити і «техніку акваріума» – особливий варіант організації групової взаємодії. Цей різновид дискусії застосовується у роботі з матеріалом, зміст якого пов’язаний із суперечливими підходами, конфліктами, розбіжностями.

М. В. Кларін вважає, що саме такий варіант дискусії робить акцент на процес презентації точки зору та її аргументації і пропонує таку процедуру роботи за «технікою акваріума»:

•   постановка проблеми перед класом;

•   учитель розподіляє клас на групи, що сидять у колі;

•   учитель або самі учасники обирають того, хто буде представляти позицію цілої групи;

•   групи швидко обговорюють проблему, щоб дійти згоди;

•   представники груп збираються у центрі класу і відстоюють свої позиції, допомагати дозволяється лише записками, де сформульовано вказівки;

•   учитель дозволяє представникам узяти «тайм-аут» для консультацій;

•   обговорення завершується або після закінчення призначеного часу, або після розв’язання проб­леми;

•   проводиться критичне обговорення «техніки акваріума» цілим класом.

Роль учителя в підготовці та проведенні дискусії

Навчальна дискусія передбачає питання вчителя і відповіді учнів. Головна роль у дискусії належить учителю, його вмінню ставити питання, вести діалог, тримати паузи, очікуючи відповіді. Протягом дискусії роль учителя не повинна зводитися до директивних реплік або висловлювання особистих суджень. Багаторічна практика показує високу ефективність питань відкритого типу, що стимулюють мислення. Це «дивергентні» або «оціночні» за своїм змістом питання. Вони не передбачають (на відміну від закритих «конвергентних») короткої, однозначної відповіді, спонукають до пошуку, творчого мислення. Це питання типу: Як? Чому? За яких умов? Що може статися, якщо...? «Оціночні» питання допомагають студентові виробити власну оцінку того чи іншого явища, власне судження.

Продуктивність генерації ідей збільшується, якщо вчитель:

•   надає час для обміркування відповідей;

•   уникає питань, які нечітко сформульовані;

•   не ігнорує жодного питання;

•   розширює думку або змінює її напрям;

•   уточнює висловлювання;

•   уникає узагальнень;

•   спонукає учнів до поглиблення думки.

Правила дискусії

1.  Доброзичливе ставлення й увага до кожного учасника.

2.  Утримання від схвальних або несхвальних висловлювань.

3.  Зосередження всієї дискусії на темі, фіксація уваги учасників на питаннях, які обговорюються.

4.  Стислість, змістовність, аргументованість як у процесі дискусії, так і під час підбиття підсумків.

5.  Загальний висновок – не кінець роздумам над проблемою, а наступний крок у дослідженні нової теми.

Міжгруповий діалог

Одним з ефективних засобів організації навчальної діяльності, яка збільшує самостійність дітей, є розподіл студентів на малі групи (по п’ять-шість осіб) і організація діалогу між групами.

Розподіл ролей-функцій у групі

•   «Ведучий» (організатор): організовує обговорення питання, проблеми, втягує в роботу всіх членів групи.

•   «Аналітик»: ставить питання учасникам під час обговорення, піддає сумніву ідеї та формулювання.

•   «Протоколіст»: фіксує все, що стосується розв’язання проблеми, формулює позицію групи.

•   «Споглядач»: оцінює участь кожного члена групи.

Хід обговорення

•   Висунення проблеми.

•   Розподіл учасників на групи, розподіл ролей.

•   Обговорення проблеми.

•   Представлення результатів обговорення.

•   Продовження обговорення і підбиття підсумків.

Рольові ігри

Дидактична (навчальна) гра – це гра за правилами, підпорядкованими досягненню заздалегідь на­кресленого ігрового результату (за М. В. Кларіним). На відміну від ігрової діяльності цілеспрямована гра передбачає момент змагання. У 60–80 роках XX ст. у США поряд із грою у навчальний процес було включено імітаційне моделювання: ретельне дослідження реальної або імітованої ситуації з метою виявлення її конкретних і загальних якостей. Методика вивчення конкретних ситуацій, де головною особою є учень, була розроблена в Гарварді й застосовувалася в бізнес-школах, а пізніше у системі професійної освіти для навчання менеджменту. Модель навчального процесу, який ґрунтується на грі, вводить учнів у ігрове моделювання явищ, що вивчаються, та надає їм нового життєвого досвіду.

Структура навчального процесу, який передбачає дидактичну гру, складається з 4 етапів:

1.  Орієнтація. Вчитель характеризує тему, яка вивчається, основні правила гри та її загальний хід.

2.  Підготовка до проведення. Розподіл ролей, вивчення ігрових завдань, процедурні питання.

3.  Проведення гри. Вчитель стежить за грою, фіксує наслідки (підрахунки балів, прийняття рішень), роз’яснює те, що незрозуміле.

4.  Обговорення гри. Вчитель керує дискусійним обговоренням гри (що сподобалося; коли виникали труднощі; які ідеї з’явилися протягом гри).

Увага приділяється зіставленню імітації з реальним світом, установленню зв’язку гри зі змістом навчальної теми.

Повноцінне розгортання навчального процесу, побудованого на дидактичній грі, передбачає від учителя, який у процесі навчання виконує різні ролі, значного особистісно-професійного потенціалу. Атмосфера гри трансформує позицію вчителя, який балансує між ролями організатора, помічника і співучасника загальної дії. Він забезпечує тонку межу між ігровою дією, в яку втягнуті учні, і спеціальною фіксацією навчально-пізнавальних результатів гри. Таким чином, використовуючи дидактичну гру у своїй педагогічній роботі, вчитель сам може виконувати такі функції:

•   Інструктора: допомагає учасникам гри зрозуміти правила (детальне інструктування учасників до самої гри може їх заплутати, тому його потрібно звести до мінімуму).

•   Судді-рефері: контролює процес, не втручається в гру.

•   Тренера: може надавати учасникам допомогу.

•   Ведучого: якщо попередні ролі були пов’язані з підготовкою та проведенням імітаційної гри, то ця роль належить до завершального етапу – обговорення.

Аналізуючи різні моделі навчання на основі гри, можна представити їх загальну схему:

•   Створення ігрової проблемної ситуації

•   Хід гри:

     дії учасників за ігровими правилами;

     розгортання ігрового сюжету;

     підбиття підсумків;

     самооцінка гравців;

     аналіз ігрової ситуації;

     навчально-пізнавальні підсумки гри.

«Кейс»-метод

Сутність навчання, за Л. Виготським, полягає в тому, що воно викликає, пробуджує низку внутрішніх процесів розвитку учнів. «Ці процеси можливі лише у сфері взаємовідносин із довкіллям, у дискусії та співробітництві з товаришами, але продовжуючи внутрішній хід розвитку, вони стають внутрішнім надбанням самого учня». Навчити учнів співпрацювати дуже важливо вже тому, що це залучає їх до предметної діяльності. У цьому і полягає сутність діяльнісно-кооперативного підходу до навчання.

«Кейс» (з англ. – випадок) – це дуже деталізовані, контекстуальні, описові доповіді й повідомлення про викладання й учіння. «Кейс»-метод є практикою використання «кейсів» як засобу навчання у галузях права, бізнесу, медицини, освіти.

Т. Кошманова виділяє два типи «кейсів», які використовують для підготовки педагогів. Перший тип – це детальний (до погодинної хронології) щоденний опис викладання студента за принципом: Коли? Де? Як? Другий тип передбачає обговорення короткої і конкретної навчальної ситуації, події, яка, наприклад, відбулася зі студентом на педагогічній практиці.

«Кейс»-метод використовують для того, щоб допомогти майбутньому вчителеві зрозуміти специфіку педагогічних ситуацій (взаємовідносини, види відповідальності, клімат навчання, мотивацію). Це сприяє формуванню вмінь розв’язання проблемних ситуацій, допомагає адаптації студента до майбутньої діяльності.

Проте «кейс»-метод має певні недоліки:

•   недостатньо досліджений у педагогіці;

•   не сприяє глибокому вивченню педагогічних проблем і завдань;

•   вимагає більших витрат часу;

•   потребує від викладача певного досвіду, глибоких знань у проведенні дискусії та аналізу «кейсової» ситуації;

•   викладач повинен уміти відмовитися від власних суджень та упереджень.

Метод портфоліо

Портфоліо – метод навчання, оцінювання й атестації, який широко застосовується у США у процесі підготовки майбутніх учителів. У педагогічній практиці відомі такі види портфоліо: «робочий портфоліо», «шоукейс портфоліо» і «портфоліо для записів». Найчастіше у практиці підготовки майбутніх викладачів використовують «робочий портфоліо»: студент збирає матеріал для атестації, викладач має можливість оцінити рівень професійного зростання студента протягом певного часу.

Залучення студентів до атестації й оцінювання допомагає їм оволодіти власним навчанням, розвиває почуття власної відповідальності за цей процес. Велику роль у застосуванні методу портфоліо у вищій школі приділяють викладачеві, який виконує роль фасілітатора (помічника). Саме він допомагає в розвитку самооцінки та самоаналізу студентів, рефлексивному обговоренню продуктів їхньої діяльності. Від роботи викладача, від його вміння позитивно ставитися до помилок учнів, толерантно спілкуватися зі студентами залежить результат цього методу.

Оскільки метод портфоліо використовується у вищій школі, можна проводити портфоліо-конференції, на яких відбувається атестація цього виду студентської роботи. Фактично викладач разом зі своїми учнями проводить спільний аналіз та оцінювання вмінь і здібностей студентів.

З’явилася можливість вивчити ідеї, інтереси, звички, загальні здібності й ставлення до навчальних цілей, і, що найголовніше, – встановити цілі самокерування і самовдосконалення.

Метод проектів

У вищій школі в США особливу роль у підготовці викладачів приділяють письмовим роботам, так званим проектам. Проекти розвивають логічне мислення, навички стилістичного оформлення своєї думки, правильного добору слів тощо. «Не потребує доведення, що письмова діяльність – це важка праця, до того ж ризикована: оформлення наших думок до написаних слів змушує нас бути чутливими до критики, заперечень, неправильної інтерпретації».

Виконання такого завдання, як написання проектів, вимагає від студента обдумування і формулювання основних ідей з предмета, що ви­вчається у вищій школі. Допомагає з’ясовувати генераційні ідеї аутентична бесіда, яка є життєвим засобом для випробування цих ідей. Аутентична бесіда, як і будь-який вид розмови, передбачає діалог, проте вона спроможна розв’язати і проблеми вищого рівня і застосовується як засіб розвитку вмінь учителів-початківців.

Викладачі з допомогою методу проектів намагаються сформувати зі студента самостійного дослідника, спроможного трансформувати себе і виробити власну робочу теорію. З цією метою студент повинен робити дві презентації своєї роботи (фактично, це портфоліо) на початку і в кінці семестру. За вимогами презентації кожен студент, виконуючи роль учителя, протягом 7–10 хвилин викладає студентській спільноті своє бачення проблеми або її розв’язання тощо.

У процесі дискусії у роботі з малими групами інколи виникає потреба у конкретних завданнях-проектах, які отримує кожна група студентів.

Формулює проблему вчитель, саме він контролює різні підходи до розв’язання та їх аргументацію. Наприклад, розв’язується екологічна проблема: «Яким чином можна знизити рівень забрудненості повітря у нашому місті?» Спочатку кожен записує ідеї, що спадають на думку, потім учитель розподіляє клас на групи по чотири-п’ять студентів. Тепер вони переглядають свої записи, обирають одну-дві найбільш продуктивні ідеї та, обговорюючи протягом 10–15 хвилин, розвивають їх. Обирається один представник з кожної групи для обстоювання ідеї перед цілою аудиторією. Можливий і такий етап роботи над цією проблемою: студенти самі розподіляються на групи, обираючи ті ідеї, які є, на їх погляд, продуктивними, і розподіляють завдання в ви­гляді завдань-проектів. Кожна група має конкретну роботу: вимірює рівень забрудненості, зв’язується з представниками влади, які контролюють екологічну ситуацію, з представниками преси, партії «зелених» тощо. Головна мета методу проектів – висунення та розв’язання творчих ідей.

Підготовка викладача до занять за груповою формою навчання передбачає такі етапи:

1)  правильно обрати інтерактивний метод для конкретного заняття, що визначається метою уроку, особливостями матеріалу, який вивчається;

2)  правильно сформувати групу учнів;

3)  ретельно продумати структуру уроку з використанням групових форм навчальної діяльності;

4)  обрати проблему та намітити шляхи її розв’язання;

5)  важливо продумати інтер’єр ауди­торії.

Учні повинні мати умови для того, щоб достатньо вільно рухатися в ауди­торії, об’єднуватися в групи. Тому потрібно з’ясувати, чи є можливість в аудиторії пересунути столи, стільці тощо.

Меблі в аудиторії, яка призначена для заняття з малими групами, мають бути «мобільними». Можна змоделювати кілька варіантів для проведення занять за методом участі, інтерактивними методиками: стільці в колі, «бенкетний стиль», «П»-подібний стиль; «ялиночка».

Безумовно, інтер’єр дуже важливий у груповій роботі зі студентами. Якщо ж немає відповідних умов для роботи, достатньо просто розвернути студентів, що сидять на двох партах, обличчями один до одного, і вже створено маленькі групи для заняття. Можна спробувати працювати зі студентами, що сидять на одній парті, – створено парну групу. Якщо розвернути всіх студентів, що сидять в одному ряду (наприклад, на шести–семи партах), обличчями один до одного, то створюється уявне коло, де разом можуть працювати 12–14 студентів. Потрібно лише викладачеві пересунути свій стілець ближче до них. Працювати зі студентами, коли ви бачите очі всіх, цікаво. Це створює додатковий комфорт у спілкуванні, підтримує у роз­в’язанні важкої проблеми, розвиває комунікативні здібності, необхідні в дискусіях. Можна запропонувати взятися всім за руки, щоб відчути готовність працювати у команді.

Типи практичних занять

Розглянемо лише деякі типи практичних – семінарські заняття, які, на наш погляд, зможуть проілюструвати застосування інтерактивних методик у вищій школі. Зупинимося передусім на заняттях, де відпрацьовуються комунікативні, вербальні, дискусійні вміння, які необхідні майбутнім випускникам гуманітарних факультетів.

На практичному занятті-конференції студенти «перевтілюються» у дослідників з конкретної проблеми, що зазначена у планах до заняття (здебільшого п’ять-шість питань). Студенти розподіляються на дослідників-доповідачів (п’ять осіб), опонентів (п’ять осіб), учасників конференції (більшість студентів). Обирається керівник секції та секретар. Викладач, залежно від мети заняття, може бути ментором, модератором або координатором-спостерігачем. Головне завдання – підготувати студентів до участі в конференціях різного рівня, тому питання до семінарського заняття будуть доповідями науковців з різних країн світу. Отже, на практичних такого типу використовують рольові ігри. Виступи учасників оцінюють колективно.

Практичне заняття – захист курсової (дипломної) роботи

Це заняття важливе для фахової освіти випускників гуманітарних факультетів. Досвід свідчить, що студентові важко підготувати стислий виступ, рецензію на роботу, тому заняття передбачає розвиток саме цих навичок. Групу студентів поділяють на авторів дослідної роботи (п’ять-шість осіб), рецензентів (п’ять-шість осіб), опонентів (п’ять-шість осіб), членів комісії, яка оцінює виступи.

Практичне заняття-диспут

Ця форма роботи в університеті, як і попередні, пов’язана з мотивацією діяльності студентів гуманітарних факультетів, передбачає розвиток їх комунікативних умінь, які так необхідні майбутньому викладачеві, політику, адвокату тощо. Можна обрати декілька тем з курсу, щоб удосконалювати вміння вести дискусію, науковий діалог з опонентами, рецензентами, коректно ставити запитання дослідникам, чітко та логічно на них відповідати.

Практичне заняття «вибори»

На цьому занятті моделюються ситуації, які допоможуть порівняти два типи виборів (демократичні й недемократичні) і показати перевагу перших.

Викладач призначає комітет з кількох студентів, який визначає імена кандидатів. З’ясовуються відмінності під час голосування за одну кандидатуру або можливість обирати за альтернативним списком.

Обов’язково пригадуємо вибори в Радянському Союзі та ін. Відзначаємо у процесі обговорення, які почуття викликає у виборців голосування за кандидатуру, що є в списку єдиною. Друга мета заняття: сформувати суспільно-громадян­ську позицію, відповідальність за майбутнє держави.

Отже, на такому занятті викладач може допомагати формуванню загальнолюдських цінностей, демократичних ідеалів.

Практичне заняття за методом «снігова куля»

Цей тип заняття складний за своєю методикою, проте може відіграти важливу роль у підготовці спеціаліста до самостійної наукової діяльності. До планів практичних занять обов’язково додаються проблемні дискусійні питання, розв’язати які легше у невеликій групі. Об’єднуємо студентів у групи по двоє-троє, даючи змогу обговорити проблему протягом 5 хв. Наступний крок – об’єднання маленьких груп по дві, а згодом – в одну-дві великі, щоб поступово, аналізуючи складне питання, зібрати достатньо матеріалу та спільно розв’язати проблему. Відповідають переважно студенти, які обізнані з цього питання, або ті, кого висуває група (групи).

Переваги та недоліки у застосуванні інтерактивних методик

Отже, групова форма роботи порівняно з іншими має низку переваг:

•   за той самий проміжок часу обсяг виконаної роботи набагато більший;

•   висока результативність у засвоєнні знань і формуванні вмінь;

•   формується вміння співпрацювати;

•   формуються мотиви навчання, розвиваються гуманні стосунки між дітьми;

•   розвивається навчальна діяльність (планування, рефлексія, контроль, самоконтроль).

Як і кожна форма роботи зі студентами в аудиторії під час навчального заняття, групова форма недосконала, не є самоціллю у педагогічному процесі. Впровадження нових методик викладання у вищу школу по­требує від викладача змінити і ставлення до своєї ролі в аудиторії як до керівника процесом навчання. Це викликає в нього і певні упередження, на які вказує С. Л. Грабовська:

•   страх утратити керівну роль у навчальному процесі, небажання мати клопіт зі змінами у навчальних курсах;

•   хвилювання втратити контроль за навчанням студентів, а також побоювання того, що, працю­ючи в групах, не всі студенти активні;

•   неможливість постійно підтримувати на занятті «залізну» дисципліну і тишу.

Вважаємо, що кожен викладач має право обирати такі форми роботи, які відповідають меті навчальної дисципліни. Безумовно, викладання гуманітарних дисциплін у вищій школі потребує змін. Цей процес довготривалий. Він залежатиме передусім від активності студентів, від їхнього бажання постійно самовдосконалюватися з фахових предметів.

Посадові обов'язки вчителя

Організовує:

• навчання і виховання учнів з урахуванням специфіки навчального предмета і віку школярів.
• стимулювання соціалізації учнів, формування в них загальної культури забезпечення свідомого вибору ними професії та формування готовності до функціонування в ринкових умовах.
• забезпечення дотримання норм і правил техніки безпеки в навчальному закладі.
• проведення уроків й інших навчальних занять в закріплених за ним класах згідно з розподілом навчального навантаження, забезпечує під час занять належний порядок і дисципліну.
• реалізацію прийнятих в школі освітніх програм відповідно до навчального плану, власного поурочного плану і розкладу занять; використовує при цьому різноманітні прийоми, методи й засоби навчання.
• інструктаж учнів з правил безпеки праці під час навчальних занять з обов'язковою реєстрацією в класному журналі чи журналі реєстрації інструктажів.
• вивчення учнями правил охорони праці.
• умови для дотримання законних прав і свобод учнів.
• індивідуальну, позакласну роботу з учнями з предмета, що викладає.

Забезпечує

• рівень підготовки учнів, який відповідає вимогам державного освітнього стандарту.
• виконання правил і дотримується норм охорони праці, техніки безпеки і протипожежного захисту, забезпечує охорону життя і здоров'я учнів під час навчального процесу.
• оперативне повідомлення керівників школи про кожен нещасний випадок, вживає заходів щодо надання першої долікарської допомоги.
• покращення умов здійснення навчального процесу, а також доводить до відома завідувача кабінету, адміністрації про всі недоліки в забезпеченні навчального процесу, які знижують працездатність учнів.
• допуск на заняття представників адміністрації школи з метою контролювання й оцінювання своєї діяльності.
• заміну на уроках тимчасово відсутніх вчителів згідно за розпорядженням заступника директора школи з навчально-виховної роботи.
• дотримування Статуту і Правил внутрішнього трудового розпорядку школи, інших локальних правових актів школи.
• підготовку до проведення занять, систематично підвищує свою професійну кваліфікацію.
• дотримання етичних норм поведінки, які відповідають громадському статусу вчителя .
• своєчасне складання встановленої звітної документації;
• своєчасне подання директору школи звіту про свою роботу.
• збереження обладнання, інвертаря, матеріалів, навчальних посібників, тощо, виховання в учнів бережливе ставлення до майна навчального-виховного закладу.

Здійснює

•  вивчення індивідуальні особливості школярів, сприяння розвитку їхніх здібностей, талантів.
• контроль за дотриманням правил (інструкції) з охорони праці.
• ведення в установленому порядку класну документацію, здійснює поточний контроль за відвідуванням і успішністю учнів за прийнятою в школі системою, виставляє оцінки в класний журнал і щоденник учня, своєчасно подає адміністрації школи звітні дані.
• чергування по школі відповідно графіку чергувань на перервах між заняттями, а також за 20 хв. до початку і протягом 20 хв. після закінчення занять.
• постійний зв'язок з батьками учнів (особами, які їх замінюють).
• періодичне медичне обстеження.
• роботу в режимі виконання встановленого йому навчального навантаження відповідно до розкладу навчальних занять, у період канікул, які не збігаються з відпусткою, залучається адміністрацією школи до педагогічної, методичної чи організаційної роботи в межах часу, який не перевищує навчального навантаження до початку канікул. Графік роботи вчителя під час канікул затверджується наказом директора школи.
• захисти учнів від будь-яких форм фізичного та психологічного насильства, запобігання шкідливим звичкам учнів, пропагування здорового способу життя.
• виконання рішення педради, нарад, шкільних комісій, наказів і розпоряджень адміністрації.
• персональну відповідальність за життя і здоров’я дітей під час проведення уроків, інших заходів в школі (категорично забороняється виставляти учнів із класу під час уроків).

Бере участь:

•  у встановленому порядку в підсумковій атестації учнів.
• у діяльності методичного об'єднання та інших формах методичної роботи, які прийняті в школі.
• у роботі педагогічної ради школи і нарадах, які проводяться адміністрацією школи.
• у засіданнях ради школи, батьківського комітету школи, піклувальної ради закладу.
• в організації, плануванні навчально-виховної роботи, режимі навчальної діяльності дітей та учнів в залежності від вікових особливостей і стану здоров’я, спрямованих на забезпечення відповідних умов для їх розвитку;
• у розробці навчальних планів, програм, посібників, методичних рекомендацій, вносить пропозиції фодо вдосконалення виховного процесу;
• в обов'язкових планових загальношкільних заходах,

Має право на:

• участь в управлінні школою в порядку, передбаченому Статутом школи.
• захист професійної честі й гідності.
• ознайомлення зі скаргами та іншими документами, які містять оцінку його діяльності, надання відповідних пояснень.
• захист своїх інтересів самостійно чи через посередника, в тому числі адвоката, у випадку дисциплінарного розслідування, пов'язаного з порушенням вчителем норм професійної етики.
• конфіденційність дисциплінарного (службового) розслідування, за винятком випадків, передбачених законом.
• вільний вибір і використання методик навчання й виховання, навчальних посібників і матеріалів, підручників, методик оцінювання знань учнів.
• підвищення своєї кваліфікації.
• проходження атестації на добровільній основі на відповідну кваліфікаційну категорію.
• давання учням під час занять і перерв обов'язкових для виконання розпоряджень, які стосуються організації занять і дотримання дисципліни, притягнення учнів до дисциплінарної відповідальності у випадках, передбачених Статутом, і Правилами внутрішнього розпорядку школи.
• розгляд питання і прийняття рішення тільки в межах своєї компетенції.

Розробляє:

• річний (по семестрово) календарний план роботи, затверджений директором та поурочні плани роботи.
• самостійне планування діяльності, яка визначена його посадовими обов'язками.

Погоджує:

• свою роботу з директором школи.

Вимоги до уроку іноземної мови

·        Чи завжди вчитель чітко планує хід уроку, знає, кого спитає, чи буде використовуватись на уроці наочність, картки з опорами, що він зробить, якщо хтось із учнів не виконає домашнього завдання?

·        Чи опитується кожний учень з усіх мовленнєвих аспектів (читання, переклад, слова, заучування напам'ять тощо)?

·        Чи стежить учитель за тим, щоби всі учні справлялися з навчальними завданнями?

·        чи передбачає вчитель спеціальні заходи (наприклад, використання карток для роботи в індивідуальному режимі) для підвищення мовної активності учнів з невисоким рівнем навченості;

·        чи піклується вчитель про організацію допомоги учню, який пропустив урок з поважної причини;

·        чи володіють учні вивченим мовним матеріалом;

·        чи користується вчитель іноземною мовою в розмові з учнями на уроці та в позаурочний час;

·        чи неухильно дотримуються всі вимоги до учнів на кожному уроці;

·        чи охоплені роботою одночасно учні з різним рівнем навченості мові;

·        чи піклується вчитель про те, щоби в учнів не залишалось можливості відволікатись на стороннє, щоб у них були постійно зайняті по можливості й голова, і вуха, й руки, й очі; чи є в учителя додаткові завдання на випадок, якщо залишиться час до дзвінка;

·        чи приділяється увага виробленню навичок вимови в учнів;

·        чи піклується вчитель про міцність лексичних і граматичних знань, умінь і навичок, чи повертається до введених слів, чи організує їх застосування в нових граматичних структурах і ситуаціях;

·        чи готує вчитель учнів до виконання домашніх завдань;

·        чи контролюється робота слабких учнів;

·        чи тримає вчитель у полі зору весь клас, чи допомагає «слабким»;

·        чи домагається вчитель, щоб усі учні записували у щоденник домашнє завдання;

·        чи застосовуються різноманітні форми роботи для активізації уваги учнів;

·        чи використовуються вчителем навчальні ігри;

·        чи користується вчитель безперекладними прийомами навчання;

·        чи систематично перевіряються робочі зошити та зошити з домашнього читання;

·        чи систематично й методично правильно використовує вчитель технічні засоби навчання;

·        чи завершується урок підбиттям підсумків роботи, повідомленням і коментуванням оцінок учнем, чи досить обґрунтовані оцінки за урок;

·        чи є в кабінеті все необхідне для успішної роботи - дидактичний і роздавальний матеріал, таблиці, картинна наочність;

·        чи приділяється увага ідейно-політичному, інтернаціональному й моральному вихованню школярів;

·        чи творчо ставиться вчитель до рекомендацій зразкових планів, чи вміє пояснити, чому він робить так, а не інакше, чого він хотів домогтись у роботі за тим чи іншим планом, чи усвідомлює він зміст навчальних завдань, їх перспективу;

·        чи піклується вчитель про ліквідацію пробілів, чи вимагає, щоб за матеріал, з якого отримано двійку, учень відзвітувався; чи залишаються після уроків учні, які одержали двійку;

·        за що ставиться двійка - за пам'ять чи вміння?

·        чи працює вчитель над розширенням свого світогляду, підвищенням професійної майстерності (вивчає психолого-педагогічну літературу, поглиблює знання й удосконалює навички усного мовлення);

·        яка інформативна цінність і виховна спрямованість додаткового матеріалу;

·        чи перевірив учитель правильність запису домашнього завдання учнями;

·        чи було підготовлено домашнє завдання ходом уроку;

·        чи послужить воно базою для роботи на наступному уроці;

·        чи здійснювався пооб'єктний контроль на даному уроці;

·        чи дотримуються на уроці принципи свідомості, усної основи, комунікативної спрямованості та ситуативної обумовленості мови.

План аналізу уроку

Порядок у класі, чи готові учні до уроку. Доцільність і необхідність технічного унаочення на уроці. Чи підготовлена дошка.

Зв'язок уроку з попереднім.

Ідейно-політична спрямованість уроку. Міжпредметні зв'язки (їх установлення). Використання дидактичних матеріалів.

·            чи відповідають методи навчання змісту матеріалу, задачам уроку й віковим особливостям учнів. Зворотний зв'язок. Індивідуалізація й диференціація завдань для учнів у залежності від їх підготовки. Оцінка знань учнів. Наскільки учні були підготовлені до виконання домашнього завдання;

·            поведінка учнів. Порушення дисципліни та ставлення учня до порушників;

·            поведінка вчителя. Уміння володіти класом, організувати його роботу, підвищити активність, інтерес, увагу учнів. Тон і темп роботи (живий, бадьорий чи млявий, повільний, байдужий). Педагогічний такт,спостережливість, вдумливість, спритність. Авторитет в учнів;

·            результати уроку. Досягнення мети. Виконання плану. Обсяг та якість знань учнів. Виховне, освітнє й розвивальне значення уроку.

Аналіз невдалого уроку

Учитель весь навчальний матеріал викладає сам, учні пасивні.

Учитель у готовому вигляді повідомляє факти, поспішно переходить від одного запитання до іншого, не зважаючи на те, устигають за ним діти чи ні.

Пояснюючи новий матеріал, учитель слухає тільки себе, розповідає монотонно, довгими фразами, без потреби вживає незнайомі дітям слова.

·            учитель не зосереджує увагу учнів на головному, перевантажує їхню пам'ять другорядними деталями;

·            пояснення не переривається запитаннями до класу; учні не вчаться спостерігати, міркувати, узагальнювати;

·            учитель пояснює урок, хоча учні займаються своїми справами;

·            учителя не цікавить, як матеріал сприймається учнями;

·            учитель викладає матеріал тими ж словами, що й підручник, не виходить за рамки підручника;

·            після пояснення новий матеріал не закріплюється, учнів не ставлять у ситуації, де б вони застосовували отримані знання;

·            учні не підготовлені до домашнього завдання попередньою навчальною роботою;

·            учитель нераціонально розбазарює час уроку - довго вичитує спізнілих, готує наочність і необхідні креслення безпосередньо на уроці, «витягає» учня, який явно не підготував урок;

·            учитель під дзвінок наспіх повідомляє домашнє завдання, обмежується повідомленням параграфа та сторінки;

·            учитель устигає пояснити матеріал тільки до половини, інше перекладає на домашню роботу;

·            учитель пропонує завдання, що не вимагають активності мислення, не сприяють розумовому розвитку учнів;

·            учитель ставить запитання з підручника й у тій же послідовності, що й у підручнику;

·            учитель вимагає від учнів механічного заучування, пропонує учням тільки відтворюючі запитання, не ставить перед учнями проблемні, несподівані запитання;

·            учитель неясно (довго та громіздко) формулював запитання, і учень не відразу зрозумів, що мав на увазі вчитель;

·            учитель часто перериває розповідь учнів, не дає зібратися з думками, квапить учня, втручається в його відповідь, починає відповідати за учня, створює обстановку нервозності, псує учням настрій;

·            учитель недбало вислуховує учнів, випитує другорядні деталі, чіпляється за дрібниці;

·            учні не знають, чого від них вимагають.

АНКЕТА

1. Дата:

2. Клас:

3. Прізвище, ім'я, по батькові:

4. Чи з бажанням та інтересом ти приступив до вивчення іноземної мови у третіх і п'ятих класах?

5. А як ідуть справи зараз?

а) іноземну мову вчити не хочу, нецікаво;

б) іноземну мову вчити хочу, але стало нецікаво;

в) іноземну мову вчити хочу й учу з колишнім інтересом;

г) іноземну мову вчити хочу, стало ще цікавіше.

6. Що спонукає тебе вивчати іноземну мову?

а) тому що він стоїть у програмі;

б) учитель завжди цікаво проводить уроки;

в) кожна навчена людина повинна знати хоча б одну іноземну мову;

г) люблю й поважаю свого вчителя;

д) за допомогою мови я довідаюсь багато нового;

е) хочу знати мову не гірше, ніж мої товариші;

є) батьки хочуть, щоб я знав(а) хоча б одну іноземну мову.

7. Чи хотів(а) би ти, щоб у школі не було іноземної мови?

8. Чому ти вибрав(а) німецьку, а не англійську мову?

9. Іноземна мова - легкий чи важкий предмет? Чому?

10. Іноземна мова - твій улюблений чи нелюбимий предмет?

11. Чи хотів(а) би ти серйозно зайнятись іноземною мовою?

12. Чи подобаються тобі уроки іноземної мови? Чому?

13. Що тобі подобається на уроках іноземної мови? Чому?

14. Який урок іноземної мови запам'ятався тобі більше за все?

15. Як ти вважаєш, чи здатний ти до іноземної мови?

16. Чи шкодуєш ти, що вивчаєш німецьку мову?

17. В якому класі в тебе з'явився чи зник інтерес до іноземної мови? Чому?

18. Чи чіпляється до тебе вчитель?

19. Чи достатньо суворий учитель?

20. Чому на уроках приділяється мало уваги?

21. Учитель справедливо ставить тобі оцінки?

22. Що би ти порадив(а) учителю?

23. Чи хотів(а) би ти, щоб у вас був інший учитель іноземної мови?

Цілі уроків:

·         розвиток уваги та спостережливості; розвиток спостережливості й естетичного сприйняття навколишньої дійсності; розвиток естетичних смаків учнів; підбиття підсумків вивчення мови в І чверті; розширення знань про Україну, виховання почуття гордості за свою Батьківщину, за досягнення вітчизняної науки; виховання любові до природи; розвиток почуття колективізму, взаємодопомоги;

·         виховання відповідального ставлення до обов'язків чергового; виховання уважного ставлення до членів сім'ї, додержання порядку та етичних норм поведінки (увічливості, взаємодопомоги);

·         повторити словник учнів із теми за попередні роки й поповнити його; учити вести бесіду й робити повідомлення на тему; підготовка до переказу тексту; підготовка до складання повідомлення з теми; підготовка виразного читання вірша; учити учнів робити коротке повідомлення про прочитане; перевірка підготовленості мови учнів; робота над лексикою (над текстом); учити описувати картину та серію картин; увести нову лексику за темою; подальше розширення словникового запасу учнів із теми; перевірити знання, уміння й навички учнів з вивченої теми; розвивати вміння ставити запитання за текстом; підготувати учнів до бесіди та повідомлення за темою; перевірка домашнього читання за канікули;

·         учити висловлювати власну думку про прочитане; учити обґрунтовувати свою думку, оцінювати прочитане; учити виражати власну думку на основі двох контрастних суджень; познайомитися з життям і творчістю Ґете; учити давати коротку характеристику персонажа й короткий відгук про книгу; учити орієнтуватись у чужому місті;

·         навчити перекладати текст зі словником; навчання монологічної підготовленої (непідготовленої) мови; навчання переказу прочитаного; формування й удосконалення лексичних навичок; вправа на накази; навчити читати фрази; практикувати учнів у відповідях на запитання про зовнішність; практикувати учнів у діалогічній і монологічній мові; тренувати учнів у читанні коротких текстів; удосконалювати навички учнів у читанні; удосконалювати вміння учнів використовувати різні структури в бесіді за ситуацією; розвиток навичок читання та письма; активізація слів; робота над технікою читання та письма; розвиток навичок безперекладного читання; прищеплювання вміння працювати зі словником; розвиток орфографічних навичок; оволодіння мовним матеріалом для опису подвір'я взимку та бесіди про...; робота над піснею; розучування пісні; розвиток розуміння мови вчителя; перевірка засвоєння лексики (мовного зразка); розвиток умінь і навичок виразного читання; розвиток навичок розуміння мови на слух; повторення пройденого матеріалу;

·         формування лексичних навичок (на матеріалі речення, що містить нові слова); уведення звуків ...; уведення нових лексичних одиниць; уведення букв ...; навчити вимовляти звуки; ознайомлення зі словами; освоєння артикуляції звуків; удосконалювати артикуляцію звуків; ознайомити з буквами; відпрацьовування звуків; повторення букв алфавіту й ознайомлення з буквами ... та їх написанням; навчити писати слова з буквою а у відкритому складі; активізувати вживання в мові учнів раніше освоєного мовного матеріалу; пояснення й закріплення нового матеріалу; повторення й закріплення матеріалу; уведення й первинне закріплення нових слів;

·         навчити учнів знайомитись німецькою мовою, використовуючи вирази ...; навчити вести діалог «Знайомство», рекомендуючи співрозмовнику ще кого-небудь; автоматизувати вживання вивченого раніше матеріалу; навчити рахувати до десяти; навчити називати предмети, використовуючи запитання «Was ist das?»; навчити висловлювати свою (не)згоду; навчити виконувати арифметичні дії (додавання) у межах десяти; учити розповідати про себе; навчити повідомляти про свій вік і місце проживання; учити розуміти накази; учити називати предмети; учити називати дату й день тижня; ознайомити з буквами ...; навчити розуміти та вживати лексику класного вжитку; навчити учнів визначати власника предмета; учити розповідати про місце знаходження учнів; навчити розпитувати про вік і місце проживання; удосконалювати мовні вміння й навички; навчити називати предмети ...; навчити розповідати про себе; навчити розуміти накази та прохання; навчити учнів називати дату й день тижня; ознайомити учнів з буквами ...; учити правильно списувати текст; навчити розуміти (та вживати) лексику класного вжитку; навчити вживати нову лексику; тренувати учнів у читанні зв'язного тексту; навчити виражати ...; навчити вести бесіду й будувати зв'язне висловлювання з теми; навчити техніки читання вголос; навчити сприймати на слух зв'язний текст; навчити читати текст і ставити запитання до нього; проконтролювати навички володіння технікою читання; навчити розповідати про ...; учити інсценувати діалог і складати діалог за аналогією; навчити читати текст і вести бесіду за його змістом; розвивати орфографічні навички;

·         навчити вживати іменники ...; навчити вживати дієслова ...; навчити вживати займенникиer і sie; тренувати учнів у вживанні модальних дієслів; учити виражати бажання, уживаючи дієслово «wollen»; автоматизувати вживання вказівних займенників;

·         тренувати учнів у вживанні в мові структур групи...; активізація вживання вивчених граматичних структур; уведення граматичної структури ...; уведення наказів ...; ознайомити з уживанням іменників у множині; учити вживати імена-іменники в різних відмінках; повторити та систематизувати вживання іменників у множині; учити вживати в мові імена-прикметники; пояснити утворення ступенів порівняння прикметників і прислівників і навчити вживати їх у мові; учити вживати в мові зворотні дієслова; учити звертатись до кого-небудь із проханням; повторення Futurum; нагадати про вживання тимчасових форм у бесіді та зв'язному повідомленні; повторення множини іменників; пояснити порядок слів у придатковій пропозиції; повторення й систематизація дієвідміни дієслова ...; ознайомлення з елементами словотворення; узагальнити граматичний матеріал (Perfekt).

Автор: М. Хмелинок